Фотографія фіксує момент колективної праці у просторі краківської греко-католицької церкви святого Норберта, виконаний у манері, близькій до репортажної. Відсутність суворої постановки й надмірно статичного позування створює ефект безпосередності та документальної достовірності. На знімку присутні восьмеро чоловіків, семеро з яких сидять поруч один одного, тоді як один розташований позаду них, дещо схилившись уперед. Серед тих, хто сидить особливо вирізняється чоловік, який на іншому знімку з колекції Галереї імітував робочий процес: тут він сидить, спершись на ногу й опустивши погляд униз, немов заглиблений у власні думки чи відсторонений від моменту. Поруч із ним чоловік у костюмі тримає пензель і кепкує – жартівливо робить вигляд, що малює інструментом по рукаву сусіда. Цей гумористичний жест вирізняється на тлі загальної зосередженості й надає світлині нотки легкої іронії. Усі інші учасники групи звернені до камери, їхні погляди фіксують сам момент зйомки. Така багатоплановість реакцій, від задумливості й іронії до прямого візуального контакту з фотографом формує відчуття живої атмосфери, де художня діяльність, навчальний процес та міжособистісне спілкування перебувають у постійній взаємодії. З композиційного погляду світлина позбавлена жорсткої ієрархії: постаті розташовані вільно, але об’єднані просторовим контекстом і спільним заняттям. Кожен учасник зберігає індивідуальність, водночас утворюючи цілісний колективний образ. Як документ епохи, ця фотографія постає важливим свідченням професійного й соціального середовища мистців, передає не лише атмосферу праці та навчання, але й тонкий психологічний клімат творчої спільноти, у якій серйозність художнього завдання невіддільна від жартів, дружнього співіснування та вияву особистих рис кожного з учасників. На звороті напис коричневим чорнилом: «Кр. 23.ІХ.1933».