На фрагменті сторінки з поліграфічного продукту зображення роботи Григорія Крука «Джеклін», як зазначено самим автором, виготовленій у теракоті, ймовірно у 1970-ті рр. Робота є оплічним портретом молодої жінки, поданим у профіль. Композиційно твір вирішений у класичній традиції портретної пластики: акцент зроблений на чистоті ліній, чіткості силуету та гармонійності пропорцій. Особливу увагу скульптор зосередив на моделюванні обличчя: тонко окреслений профіль, виразний ніс, злегка стиснуті губи й уважно зосереджений погляд створюють враження внутрішньої зібраності й гідності. Волосся зібране у хвіст і ретельно пропрацьоване у фактурі, що надає композиції плавності та ритмічності. Водночас теракота як матеріал дозволила мистцеві досягти м’якої гри світлотіні, що підкреслює об’ємність форми й лаконічність художнього рішення. У скульптурі є прагнення до поєднання реалістичного портрета з елементами узагальнення. Образ Джеклін набуває символічного звучання: він уособлює жіночу красу, молодість і шляхетність, позбавлену надмірного декорування. Григорій Крук підкреслює природність і стриманість, що відповідає його творчому методу – поєднання виразної пластики з психологічною глибиною. Таким чином «Джеклін» постає не лише як портрет конкретної особи, але і як узагальнений образ жінки свого часу. Твір вирізняється гармонією, пластичною ясністю та емоційною стриманістю, що робить його показовим прикладом портрета з доробку Григорія Крука. На звороті текст, написаний Григорієм Круком, вірогідно синім чорнилом: «Портрет/ француженки/ Джеклін/ Терракота/ палена глина. / Прошу Вас і то дуже/ не висилати мені ніяких / виробів з гуцульщини. / Мої сусіди з Бартишева/ то на силали по дрібних річец(?)/ дуже багато. / Шкода Вам витрачувати/ гроші».