Рельєф «Святе сімейство» з бічного вівтаря

На фотографії зафіксовано стан центральної частини бічного вівтаря з костелу святого Миколая в с. Лановичі (розташовувалася під «Платом Вероніки» з lnag-I-79). Згідно з Володимиром Овсійчуком, вівтар підписаний монограмою із зазначенням року «МТ 1608». 1976 р. об’єкт був перевезений з костелу та нині зберігається у Галереї. Як зазначав сам Володимир Овсійчук про цю пам’ятку: «Образи центральної сцени “Святе сімейство” виступають колоритнішими за боїмівські, вони позбавлені ідеалізації, їм притаманна органічна природність почуттів. Простонародність типажу, по-брейгелівськи загострена до грані гротеску, є не традиційною для таких сцен все це могло з’явитися на початку XVII ст. як вираз суспільної ролі міщанства в житті галицьких міст. Очевидно, тематична центральна сцена композиційною побудовою, з дотриманням чіткої симетрії й рівноваги (жіночі голови мають однаковий психологічний вираз) спирається на ренесансні традиції. Ці закономірності властиві іконопису і могли застосовуватися майстрами-різьбярами. Форми декоративного обрамлення доведені у вівтарі до найзрілішого пластичного вирішення. Створюється враження, що тут використано по можливості повний набір пропонованих орнаментальних мотивів, що робить твір класичним зразком маньєристичного мистецтва. Але в їх інтерпретації наявні також реалістичні засади ренесансу. Не тільки загальна декоративність, а й трактування тематичних сцен зближують вівтар з с. Лановичі з подібними творами, виготовленими в сусідній Моравії. Самбір підтримував мистецько-ділові контакти з Моравією, яка, в свою чергу, була тісно пов’язана торговельними та культурними стосунками з Саксонією та Сілезією, а ті – з містами Нідерландів. У кінці XVI ст. у Сілезії швидко поширювалася нова хвиля північного ренесансу» (Володимир Овсійчук. Українське мистецтво другої половини XVI – першої половини XVII ст. Гуманістичні та визвольні ідеї. Київ, 1985. С. 81).

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького