Іванова А. М. Ескіз до панно «Дружба народів» (?) або варіант композиції «Ми за мир»

Автора графічної роботи, назву, датування та місце виконання вказано відповідно до українськомовного підпису виконаного простим олівцем під фотографією: «Іванова А. М. 1936. Дружба народів / композиція ковра. А. Іванова / 1944 "Ми за мир" Москва». Однак з огляду на низку факторів варто до цих констатацій поставитись з часткою сумніву. Так, безперечно, між цією графічною роботою та завершеним панно «Ми за мир» (розпис на шовку) з колекції Галереї є ряд виразних спільних рис. Проте у випадку з готовим твором жінка тримає лозунг з написом «Ми за мир», а у випадку з цією графічною роботою напис містить римські числа «ХХХ… [далі нечитабельно]» та підпис російською «лет». У такому разі може йтися про ювілей жовтневої революції (30 чи 35 років, відповідно датування буде 1947 чи 1952) або утворення СРСР (тоді мова про 1952 чи 1957), хоча остаточно стверджувати, яка сама це знакова подія, складно. Так само є певні спільні характеристики з роботою «Дружба народів», однак відмінностей суттєво більше. Про те, що цей графічний ескіз міг бути трансформованою версією для килима з ідеологічним наративом, можемо стверджувати на підставі присутності такої практики зокрема у часи, коли секретарем ЦК ВКП (б) та КПРС був І. Сталін (1934–1953). Так, у виданні Федора Гогеля «Коври» (Москва, 1950) у розділі про килими Радянського Союзу згадано активне впровадження у 1920–1930-ті рр. килимів на ідеологічну тематику й зокрема виріб «…присвячений дружбі народів з зображенням товариша Сталіна, представлений на Всесоюзній сільськогосподарській виставці» (с. 26). Ця робота репродукована на вклейці поруч з текстом – виріб туркменських не зазначених майстрів, що по периметру основного реалістичного портрета оточений смугами із зображеннями вершників, суголосним роботам Антоніни Іванової. Але це радше виняток, адже основні оздоблювальні мотиви на килимах такого типу це переважно стилізовані рослинні елементи чи орнаментально-геометричні форми. Робота Антоніни Іванової з розробки килима може бути одним з експериментів (або ж реалізацією замовлення), пов’язаних із професійним та дружнім спілкуванням з Сергієм Колосом, з яким художниця навчалась у Києві в Михайла Бойчука (є збережені листи у ЦДАМЛМУ). Про творчість Сергія Колоса свого часу писав академік Яким Запаско (Нариси з історії українського народного мистецтва. Львів, 1969. С. 150 та у монографії Українське народне килимарство. Київ, 1973. С. 66): «В другій половині 20-х років з’являються портретні килими. До типових зразків їх належить килим з портретом К. Маркса, створений досвідченим майстром народного мистецтва С. Г. Колосом». Окрім того, у контексті килимарства в УРСР Я. Запаско також відзначає практики інших учнів Михайла Бойчука, зокрема М. Рокицького та І. Падалки (Запаско, 1973. С. 68–69). Загалом, питання точного датування ескізу Антоніни Іванової, точної його назви та типу виробу залишаються відкритими, адже це може бути як період 1930-х рр., так і 1940–1950-ті рр. Також, як відомо з фотографій архіву Антоніни Іванової та збережених графічних ескізів, мисткиня часто поєднувала різні мотиви, виконані у різні періоди, що ускладнює змогу встановити точний час виготовлення виробу, особливо за відсутності завершеного оригіналу.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького