«Бесіда за столом» по В. С. Воронову. Розпис у кімнаті Серпінських

На звороті фотографій є російськомовний напис, виконаний синім чорнилом: «Іванова Антоніна Микол. “Бесіда за столом” по Воронову В.С. Москва 1926 р. Розпис кімнати Серпінських». На двох фотографіях, склеєних на одному листі картону, зображено розпис у народному стилі за мотивами зображень, опублікованих у книзі «Християнське мистецтво» В. С. Воронова. Саме у цьому виданні на вклейці між 84 та 85 сторінками розміщено кольорове зображення аналогічної сцени за підписом «Донце розписне. Деталь. Сцена застільної бесіди. Нижегородський розпис». (Донце – етнографічна назва нижньої частини ручної прядки, котру декорували розписом або різьбою). У більш пізньому виданні С. Жегалової про народний живопис (Москва, 1984, с. 149, 151) є схожі за сюжетом та колоритом роботи майстра городоцького розпису кінця XX – початку XXI ст. Ігнатія Мазіна (1876–1942). Іконографія цієї сцени, яку у настінному розписі виконала Антоніна Іванова, поєднує ремінісценції іконописних практик, зокрема композицію «Тайної Вечері» з варіативними сценаріями демонстрації застіль (С. Жегалова відзначає певну «фотографічність» таких композиції з нерухомими персонажами, які немов позують перед фотокамерою, а радше перед фотоапаратом прямого візування у фокальній площині об’єктива). У цій роботі водночас відчутний вплив кола Михайла Бойчука, однак не у рівні стилізаційного підходу, а опосередковано – через іконографічність сюжету й увагу до осмислення практик народного мистецтва. Інтер’єр на нижній фотографії привертає увагу особливостями планування, адже тут відчутні тенденції радянського модернізму 1920-х рр., зокрема конструктивізму. З огляду, до прикладу, на візуальну подібність з вхідною групою в інтер’єрі будинку-майстерні архітектора Костянтина Мельнікова 1927–1928, можна припустити, що простір, у якому Антоніна Іванова робила розпис, або був збудований у 1920-ті, або зазнав у цей період суттєвої реконструкції з внесенням відповідних на той час стильових тенденцій. Через членування стіни дерев’яними конструкціями розпис сприймається як картина, а не фреска. Щодо особливостей планування: застосоване оригінальне рішення розташування печі – одна з її частин вмурована у стіну поруч дверей (на це вказують технічні дверцята). Також для формування певної «домашньої» атмосфери поруч з вхідними дверима на спеціальній підставці розташовано розписний білий квітковий горщик, декорований рослинними мотивами, у якому росте один з поширених на той час різновидів цикламена.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького