Михайло Лезвієв. Екзекуція політкаторжан

На фотографії зафіксовано живописну роботу, виконану, ймовірно, на полотні (на фотографії помітно фрагменти інтер’єру майстерні, де відбувалась зйомка, а також те, що основа для картини вірогідно є м’яким матеріалом, або ж текстилем, або ж, що менш вірогідно, папером). Зазначимо, що оригінал фотографії підписаний простим олівцем українською мовою «Автор невідомий “Порка політкаторжан”». Варто вказати, що особливості візуальної мови автора, яким, на нашу думку, найімовірніше був Михайло Лезвієв, вирізняється притаманною для цього автора експресивною мовою, що поєднувала стилістику практик як митців кола Михайла Бойчука з характерними іконописними відсилами, мексиканських монументалістів, так і європейських модерністів (детально про індивідуальну практику художника див. Хорунжа Г., Максимів М. Бойчукіст Михайло Лезвієв: невідома спадщина (твори з колекції та архіву ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Образотворче мистецтво. Вип. 3–4. Київ, 2022. С. 94–98 та Хорунжа Г., Максимів М. Бойчукіст Михайло Лезвієв: невідома спадщина (твори з колекції та архіву ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Образотворче мистецтво. Вип. 1–2. Київ, 2023. С. 82–85). Стосовно сюжету, то слід зауважити, що підхід до розкриття сюжету – екзекуції політкаторжан, вочевидь спирається на специфіку функціонування пенітенціарної системи у російській імперії до подій Лютневої Революції 1917 року, де засуджених за спротив системі окрім різних форм психологічного тиску карали фізичним насиллям. Центральним є образ в’язня, якого після побиття (про це свідчать гематоми на оберненому до глядача профілі) поклали грудною кліткою на землю та над ним заніс руку кремезний чоловік, який має здійснити серію ударів невстановленим предметом. Підхід до зображення персонажів містить виразні ознаки впливу іконописних практик (трактування бганок одягу, специфіка позитур та міміки) й зокрема зображень мучеництва, де виконавців катувань зазвичай трактували дещо знеособленими, коли вся увага була сконцентрована на відтворенні жертв. Варто вказати, що подія, що тут розгортається, з одного боку була профілактичним заходом (у лівій частині велика група арештантів, яких стримує військовий нижчого чину з гвинтівкою типу трилінійна Мосіна), а з правого боку офіцер у шинелі, який з двома військовими нижчих чинів притримують, вірогідно, ще одного чоловіка, приведеного на екзекуцію. У лівій групі в’язнів варто виділити образ бородатого чоловіка, який з гнівом дивиться на сцену насилля та іншого літнього персонажа, який жестом правої руки немов зупиняє його від дії. На дальньому плані помітно двосхилі дахи бараків та у лівій частині конструкцію на кшталт шибениці. З огляду на те, що фотографія ахроматична, можна скласти враження про тональне вирішення картини, місцеперебування якої наразі не встановлене, але без сумніву, що колірні партії мали увиразнювати для глядача експресивну мову автора.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького