Групове фото колективу розписів тканин

У російськомовному підписі під фотографією, виконаному простим олівцем, вказано: «Колектив по розпису тканин зліва направо: Льова Чорний (вбитий на війні), Доякіна, Іванова А. М., Трофімова, Олєшка, Фімя Віктор, Лєзвієв Михаїл, Грішин, Іван Іванович» без уточнення місця та часу зйомки. Оскільки на фото фігурує Михайло Лезвієв, можна припустити, що воно було зроблене не пізніше його арешту (08.10.1937), а оскільки в ЦДАМЛМ України в ОС-1 є договори, наряди та трудові угоди 1930-х рр., у яких фігурує Майстерня по розпису тканин Живописно-виставкового комбінату Художнього фонду СРСР, ймовірний час створення фотографії – 1934–1936 рр. На фотографії зображено учасників колективу, який займався розписом тканин. Всі зображені, окрім Михайла Лезвієва, який стоїть крайній з правого боку, сидять на кріслах у чохлах. Фігури розташовані на тлі декоративних тканин, одна з яких виконана, вірогідно, у техніці батика й відтворює стилізовану, майже супрематичну сцену зі стадіону, де є трибуни з глядачами та відбуваються спортивні змагання. Окрім Антоніни Іванової та її чоловіка Михайла Лезвієва, на фотографії з правого боку сидить художник Сергій Грішин (1914–1995), який після завершення війни навчався на відділі прикладної графіки у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, певний час працював у видавництвах Львова та Києва (наприклад, був автором оформлення видання Ярослава Галана «Напередодні: нариси і оповідання»). На особі Сергія Грішина варто зупинитись, оскільки в особовій справі, що зберігається в архіві ЛНАМ, є автобіографії (від 25.07.1946 р. – Л. 172 і від 03.03.1949 р. – Л. 175) та особовий листок з обліку кадрів з детальною інформацією про попередні місця роботи від 03.03.1949 (Л. 176 – 177), а також заява на вступ, у якій зазначено, що його демобілізували «…у серпні 1946 р. за клопотанням заслуж. діяча мистецтв Моора з метою вступу до худ. інституту» (Л. 171). Окрім того, експертиза фотографії з Картки 24 вступника Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (Л. 186) дозволяє стверджувати, що випускник ЛДІПДМ Сергій Іванович Грішин є однією і тою ж особою, що зображена на фотографії з архіву Антоніни Іванової з підписом «Грішин». Однак у процесі ознайомлення з вказаними вище документами виявилося, що з невстановлених особистих мотивів Сергій Грішин (за визначенням дослідниці Ольги Хуторянської) не вказав інформації про роботу в одному колективі з Антоніною Івановою та Михайлом Лезвієвим. Натомість в автобіографії 1946 р. зазначено, що після закінчення сільської школи (1929) та семирічної школи (1932) він працював вчителем, а згодом завідувачем навчальної частини при Ардатовському дитячому будинку й одночасно викладав малювання в Ардатівській середній школі (м. Ардатов, Горьковська обл. РРФСР), паралельно навчався у Муромському педучилищі (Івановська промислова область, РРФСР), куди вступив 1932 року, а закінчив 1937 року, після чого з листопада 1937 р. до листопада 1940 р. служив у РСЧА (рос. РККА) (Л. 172). Ця ж інформація продубльована в автобіографії 1949 р. (Л. 175) та особистому листку з обліку кадрів. Інформація, що могла б бути застосована для уточнення датування фотографії з архіву Антоніни Іванової відсутня, тож виникають питання щодо мотивів приховування факту біографії про роботи у майстерні по розпису тканин Живописно-виставкового комбінату Художнього фонду СРСР. Можна припустити, що це було спровоковано зокрема тим, що Михайла Лезвієва було засуджено та розстріляно 1937 р. У зв’язку з тим, що окрім Сергія Грішина достовірно встановлена подальша біографія тільки Антоніни Іванової та частково Льва Чорного (у написі на фотографії вказано, що він був вбитий під час війни), неможливо стверджувати, чи не був зв’язок з іншими зображеними особами потенційно компроментуючого характеру. Тут варто наголосити, що у випадку вступу за рекомендацією від знакового радянського графіка Дмитра Моора, цілком логічно було б подати інформацію про свій зв’язок з московським мистецьким середовищем 1930-х рр. та досвід праці у колективах, що на високому фаховому рівні займалися художніми роботами. Цей аспект, на нашу думку, матиме перспективу подальшого уточнення й дослідження. Щодо датування напису на фотографії, то специфіка вмісту тексту рукописного напису на звороті, й зокрема те, що один із зображених загинув під час війни, свідчить, що його, ймовірно, було виконано не швидше 1945 р., а цілком можливо й суттєво пізніше – коли відбулося впорядкування особистого архіву Антоніни Іванової. Фотографія після цифрової реставрації вперше опублікована у статті: Хорунжа Г., Максимів М. Бойчукіст Михайло Лезвієв: невідома спадщина (твори з колекції та архіву ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Образотворче мистецтво. Вип. 3–4. Київ, 2022. С. 95.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького